Дата проведення________                                     Група №____________

Тема1: «Україна на початку ХХ століття»

Урок №1    «Суспільно-економічний розвиток українських земель»

Мета: визначити особливості розвитку промисловості в Наддніпрянській та Західній Україні; охарак­теризувати розвиток сільського господарства в тогочасній Україні; порівняти процеси, що відбувалися в еко­номічному розвитку українських земель у складі двох імперій; пояснити терміни і поняття «концентрація виробництва», «монополія», «синдикат», «сервітут»; розвивати вміння учнів аналізувати події та явища, робити висновки й аргументувати їх фактами; виховувати в них повагу до історичного минулого своєї Бать­ківщини.

     Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Методи навчання, прийоми: розповідь з елементами бесіди,  випереджальне завдання, колективна робота з підручником, робота з термінами і поняттями,  робота з документом,  бесіда за запитаннями, робота з тестами.

Форма організації навчальної діяльності учнів:  урок -  консультація.

Основні терміни і поняття: концентрація виробництва, монополія, синдикат, сервітут.

Основні дати: початок ХХ ст.— у Наддніпрянщині виникли синдикати «Продамет», «Трубопродаж», «Продаруд», «Продвугілля».

Міжпредметні зв’язки: географія, економіка.

Наочність: підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ ст.», атлас, ілюстративний і ди­дактичний матеріал.

Технічні засоби навчання: ноутбук.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 Учитель інформує учнів про те, що вони приступають до вивчення теми «Україна на початку ХХ ст. (1900—1913 рр.)», повідомляє тему й основні завдання уроку.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Україна на початку ХХ століття була поділена між двома державами Австо- Угорщиною та Російською імперією, ми повинні розглянути економічний розвиток цих земель.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 ► Запитання і завдання

1.  Розкрийте особливості розвитку промисловості українських земель у другій половині ХІХ ст.

2.  Як відбувався розвиток сільського господарства в Наддніпрянській та Західній Україні в цей період?

3.  Які зміни відбувалися у соціально-економічному розвитку провід­них держав світу наприкінці ХІХ ст.?

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

►► Випереджальне завдання

Упродовж розгляду нового матеріалу розпочніть складання таблиці «Соціально-економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст.».

 Сфера розвитку

 1.      Розвиток промисловості в Наддніпрянській Україні.

►► Розповідь учителя

На початку ХХ ст. Наддніпрянська Україна була одним із найбільш розвинутих у промисловому відношенні регіонів Російської імперії. Тут сформувалися Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залі­зорудний і Нікопольський марганцевий басейни та Південно-Західний цукробуряковий район. Україна посідала друге (після Центрального промислового району) місце в промисловому виробництві імперії.

Напередодні Першої світової війни підприємства Півдня України давали 72,3 % залізної руди, а Донецький басейн — 78 % вугілля від за- гальноімперського видобутку. У цей період у Наддніпрянській Україні нараховувалося 450 машинобудівних і металообробних підприємств, які виготовляли п'яту частину всієї продукції машинобудування і метало­обробної промисловості Російської імперії. Тут випускалося понад 50 % сільськогосподарських машин і 40 % паровозів, а цукрові заводи забез­печували понад 81 % загальноімперського виробництва цукру.

►► Робота з термінами і поняттями

Концентрація виробництва — зростання кількості великих підпри­ємств і зосередження на них великої частини засобів виробництва, які має суспільство, робочої сили та продукції.

Монополія — виняткове право приватних осіб, держави, організа­цій, фірм тощо в різних сферах діяльності.

Синдикат — монополістичне об'єднання, характерною рисою якого є розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту. Члени синдикату зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну.

Метою заснування синдикатів був захист від конкуренції з боку про­мислових об'єднань інших регіонів Російської імперії. На початку сто­ліття вони стали важливим чинником економічного розвитку країни. Саме завдяки синдикатам Півдня України Російська імперія фактично не відставала від промислово розвинутих країн світу за рівнем монопо­лізації виробництва.

Для промисловості Наддніпрянщини був характерний нерівномір­ний її розвиток у регіонах. Основне промислове виробництво зосеред­жувалося на Півдні та Сході України. На Лівобережжі переважало сіль­ське господарство. На Правобережжі також переважав аграрний сектор і пов'язані з ним легка та харчова галузі промисловості.

Кризу 1900—1903 рр. змінила економічна депресія 1904—1909 рр. Від кінця 1909 р. розпочалося економічне піднесення, що тривало до початку Першої світової війни. На 1913 р. Наддніпрянщина стала осно­вним виробником багатьох видів продукції у Російській імперії.

►► Запитання до документа

*   Випуск яких видів продукції у Наддніпрянській Україні становив більше від половини загальноімперського виробництва?

*    Чи можна зробити на підставі наведеної інформації висновок про те, що промисловість Наддніпрянщини у складі загальноімперської мала характер сировинного придатка, а не виробника готової про­дукції? Обґрунтуйте свою думку.

2.      Розвиток промисловості на західноукраїнських землях.

 ►► Розповідь учителя

Промисловість Західної України в 1900—1913 рр. розвивалася надзви­чайно нерівномірно. Понад 94 % промислових підприємств краю зберігало ремісничий характер. В існуючій фабрично-заводській промисловості пе­реважали підприємства, що займалися видобутком і первинною обробкою сировини. У першому десятилітті ХХ ст. внаслідок значного припливу іно­земного капіталу (переважно австрійського) в краї відбувалося певне про­мислове піднесення, зокрема концентрація виробництва. Кількість робіт­ників, зайнятих на великих підприємствах у 1902—1910 рр., збільшилася на 25 %. Найінтенсивніше розвивалася нафтодобувна промисловість, де панував австрійський, німецький та французький капітал. У 1913 р. він контролював 78 % видобутку нафти в краї. У 90-х рр. ХІХ ст. на Прикарпатті видобували 91—96 тис. тонн нафти на рік, а в 1909 р.— понад 2 млн 50 тис. тонн. На початку ХХ ст. на Галичину припадало 5 % світового видобутку нафти. Унаслідок екстенсивних методів експлуатації родовищ та дешевої робочої сили прибутки нафтових акціонерних компаній швидко зростали.

Розвивалися також металообробка і машинобудування, хоча підпри­ємства цих галузей займалися переважно ремонтом та виробництвом устаткування для підприємств місцевої харчової, добувної промисло­вості й виробництвом сільськогосподарських машин.

Друге місце у структурі західноукраїнської промисловості посі­дала деревообробна промисловість. Від початку ХХ ст. щороку в краю вирубувалося близько 10 млн м³ деревини, яка постачалася звідси до центральних провінцій Австро-Угорщини. Від початку ХХ ст. посту­пово зростали швейна, взуттєва й килимарська промисловість. У За­хідній Україні з'являються філії великих австрійських, німецьких, іта­лійських монополій — «Сіменс», «Фіат» та ін., однак попри деякі позитивні зрушення в розвитку західноукраїнської промисловості, вона не могла суттєво змінити місце краю в економічній структурі імперії. За­хідна Україна залишалася сировинним придатком центральних провін­цій Австро-Угорщини і ринком збуту для їхньої продукції.

3.      Розвиток сільського господарства.

►► Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, ви­значають характерні риси розвитку сільського господарства і продовжу­ють роботу з таблицею «Соціально-економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст.». Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

►► Додаткова інформація

На початку ХХ ст. в сільському господарстві українських земель тривали процеси, започатковані аграрними реформами в Росії (1861 р.) Австрії (1848 р.), а саме:

*        перерозподіл земель на користь тих власників, які пристосували свої господарства до ринкових потреб;

*    зростання товарності господарств;

*    поява надлишку робочої сили;

*    упровадження в сільськогосподарське виробництво техніки й до­сягнень агрокультури.

У Наддніпрянській Україні існувало 32,5 тис. поміщицьких гос­подарств, яким належало 10,9 млн десятин землі, і 3 млн селянських господарств, що мали 20 млн десятин землі. Малоземелля примушу­вало селян орендувати землі в поміщиків, спричиняло поширення різ­номанітних відробітків і гальмувало розвиток сільського господарства. Напередодні Першої світової війни малоземельні й безземельні селяни в Наддніпрянщині становили щонайменше 80 % селянства, а заможні селяни — лише 5 %. Важким тягарем для селян були викупні платежі за землю, які вони сплачували за реформою 1861 р. Значна частина по­міщиків у пореформений період не змогла пристосуватися до нових умов господарювання. Упродовж 1877—1905 рр. поміщики продали, пере­важно заможним селянам, майже третину своїх земель. Ті, хто зміг пе­ребудувати свої маєтки, створили на їх основі ефективні багатогалузеві господарства, що базувалися на вільнонайманій праці.

Провідну роль у сільському господарстві Наддніпрянської України відігравало товарне зернове виробництво. На початку ХХ ст. в краї зби­рали понад 75 % загальної кількості озимої пшениці в Російській імпе­рії.

►► Робота з термінами і поняттями

Сервітут — установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково або спільно) чужою власністю. На правах сервітутів селяни разом із поміщиками користувалися лісами, па­совищами, луками тощо.

На початку ХХ ст. у Галичині поміщики стали створювати багатога­лузеві маєтки — промислово-рільничі господарства, де діяли промислові підприємства з переробки вирощеної сільськогосподарської продукції. Заможні селяни створювали господарства фермерського типу. Завдяки запровадженню нових досягнень агрономії й сільськогосподарської тех­ніки валовий збір і середня врожайність культур поступово зростали. Однак попри позитивні тенденції в краї й надалі не вистачало власного хліба, який доводилося завозити з інших провінцій імперії. Значно краще було розвинуте тваринництво, яким переважно займалися селяни (91 % поголів'я). 

V.                ЗАКРІПЛЕННЯ  НОВОГО МАТЕРІАЛУ

►► Бесіда за запитаннями

1.Скільки відсотків від усіх промислових робітників працювало на великих підприємствах Наддніпрянщини?

2. Що таке концентрація виробництва?

3. Яка форма монополістичних об'єднань переважала в промисловості Наддніпрянщини?

4. Виробництво якої продукції відігравало провідну роль у сільському господарстві тогочасної Наддніпрянщини?

5. У якому регіоні Наддніпрянщини переважало товарне бурякове ви­робництво?

6. Скільки відсотків населення працювало в сільському господарстві Західної України?

VI.             ПІДСУМКИ УРОКУ

Ø   За рівнем розвитку провідних галузей, концентрації виробництва та монополізації промисловість Наддніпрянської України посідала провідне місце в Російській імперії.

Ø   У промисловості Західної України переважали добувні й переробні галузі. Проте загальний рівень економічного розвитку краю був не­високим, і він залишався відносно відсталим аграрно-промисловим регіоном.

Ø   Незважаючи на деякі успіхи українські землі залишалися краєм із відсталим сільським господарством, де недостатньо використову­валися сучасні знаряддя праці та сільськогосподарська техніка.